Донно-со

Донно-со (також відомий як догон томо-кан) — догонська мова нігеро-конголезької родини, якою розмовляє близько 50 000 осіб в області Мопті в Малі вздовж уступу Бандіагара. Народ догон всесвітньо відомий своїми поселеннями у скельних урвищах уздовж 150-кілометрового уступу Бандіагара, своєю складною традиційною космологією (докладно задокументованою французьким антропологом Марселем Гріолем у середині XX століття, хоча його етнографію нині вважають почасти вигаданою) і своїми самобутніми традиціями танців у масках для поховальних обрядів Дама. У лінгвістичному відношенні догонська родина невелика й своєрідна, налічуючи близько 13 традиційних догонських мов, зокрема донно-со, торо-со, томмо-со, торо-тегу, томо-кан і джамсай; попри географічну близькість, ці мови взаємно незрозумілі. Догонські мови зберігають риси, що становлять значний історико-порівняльний інтерес, а їхнє місце в межах нігеро-конго досі є предметом дискусій.