Гавайська

Також відомий як: Hawaiian

Гавайська мова (ʻōlelo Hawaiʻi) — полінезійська мова маркізької гілки (східнополінезійські мови, споріднена з таїтянською та маркізькою), корінна мова Гавайських островів і поряд з англійською офіційна мова штату Гаваї (конституція 1978 року). Заборонена в школах із 1896 до 1986 року, наприкінці XX століття вона скоротилася приблизно до 2 тисяч мовців (переважно літніх жителів острова Ніїхау). Відродження, розпочате від 1983 року завдяки дошкільному рухові Pūnana Leo («мовне гніздо») та системі шкіл занурення kula kaiapuni Hawaiʻi, відновило кількість мовців приблизно до 24 тисяч (більшість — ті, хто вивчає мову; носіїв, для яких вона рідна, з острова Ніїхау лишилося тільки близько 200). З погляду мовознавства гавайська має найменший фонемний склад серед великих мов: 13 фонем (5 голосних + 8 приголосних — h, k, l, m, n, p, w, ʻokina/гортанний зімкнений). В орфографії вживаються ʻokina (ʻ для гортанного зімкненого, напр. Hawaiʻi) та kahakō (макрон для довготи голосного, напр. ʻōlelo). Порядок слів — дієслівно-початковий VSO, з розвиненою системою присвійних класифікаторів і номінативно-акузативним ладом. Королівська гавайська патріотична ліга (Hui Aloha ʻĀina) та оповідь про повалення монархії 1893 року посідають центральне місце в мовному активізмі.