Лісовий енецький

Лісова енецька мова (самоназва Бай тоны) — північносамодійська мова уральської родини, що перебуває на межі зникнення: залишилося лише близько 30 літніх носіїв, які вільно нею володіють. Спільнота лісових енців проживає в зоні тайгового лісу в пониззі Єнісею в Красноярському краї, Росія, переважно в селищах Потапово та Воронцово. З погляду лінгвістики, лісова енецька належить до північносамодійської гілки поряд із тундровою енецькою (enh) та значно більшою тундровою ненецькою (yrk), які разом із нганасанською (nio) утворюють північносамодійську групу. Енці зазнали тяжкого демографічного й культурного тиску за радянської колективізації (примусове осідання в 1930–50-х роках), а потім пострадянських економічних потрясінь, що призвело до майже повного мовного переходу на російську. Нещодавні зусилля з відродження мови через Управління у справах корінних народів Красноярського краю наражаються на серйозні практичні труднощі через малу чисельність спільноти мовців, що залишилася.