Ток-пісін

Ток-пісин ("talk pidgin") — найпоширеніша з трьох офіційних мов Папуа Нової Гвінеї (поряд з англійською та хірімоту); нею володіє близько 4 млн осіб, але лише приблизно 150 тис. — як рідною, тоді як решта користується нею як життєво важливою лінгва франка по всій країні з її понад 800 корінними мовами. Вона належить до меланезійського піджинського континууму (споріднена з бісламою у Вануату та піджином Соломонових Островів) і виникла у XIX столітті на плантаціях архіпелагу Бісмарка за німецького колоніального панування (1884–1914). У ній збереглися німецькі запозичення, як-от raus ("назовні"), проте слово balus ("літак") має не німецьке походження, а сягає мови толаї (куануа), де спершу позначало голуба й було переосмислене. Австронезійська мова толаї (куануа) дала значну частину граматичного субстрату. Мову стандартизували в методистській орфографії 1956 року й кодифікували у словнику Михалича «Джакаранда» 1971 року; Wantok Niuspepa (від 1970 року) — головний тижневик, а радіомовлення та переклади Біблії ток-пісином закріпили за нею роль фактичного міжетнічного засобу спілкування ПНГ.