Давньоруська

Давньоруська, або давньосхіднослов’янська, — наукова назва споріднених східнослов’янських різновидів, уживаних на Русі приблизно від X до XIV чи XV століття, а не однієї цілком однорідної мови. Вони становлять головну історичну основу сучасних білоруської, російської та української мов, тоді як регіональні явища на зразок давньоновгородського діалекту свідчать про значне внутрішнє розмаїття. Письмові джерела охоплюють літописи, як-от «Повість временних літ», правові й адміністративні документи, написи та новгородські берестяні грамоти, що надзвичайно безпосередньо відбивають повсякденне мовлення від XI століття. Літературна писемність часто поєднує східнослов’янські риси з різним ступенем церковнослов’янського впливу. Тексти писали переважно ранньою кирилицею з єрами ъ і ь, ятем ѣ та юсами ѧ і ѫ, звукові значення або функції яких згодом змінилися чи зникли в сучасних мовах.