Давньоарамейська мова

Староарамейська — це найраніша засвідчена стадія арамейської мови (бл. 900–700 рр. до н. е.), відома з монументальних написів арамейських царств у Сирії та Верхній Месопотамії — найвідомішими з яких є стела з Тель-Дана (що згадує «Дім Давида»), договори зі Сфіре, а також написи Хадада й Панамуви із Самаля. Вона зберігає архаїчні північно-західносемітські риси, пізніше втрачені в імперській арамейській, зокрема залишки внутрішньої пасивної вокалізації та ще не скорочений приголосний інвентар. Записана абеткою, що походить від фінікійської, староарамейська була предком усіх подальших арамейських різновидів і — через канцелярське письмо імперської арамейської — предком єврейської, сирійської, арабської, монгольської та маньчжурської систем письма.