Почав один — завершив інший
Александр де Род (1591–1660) — французький єзуїт з Авіньйону, що прибув до В'єтнаму 1624 року. Він широко — і дещо несправедливо — вважається єдиним винахідником куок-нги (quốc ngữ, 國語), системи запису в'єтнамської мови латиницею. Насправді ця історія є більш колективною та цікавішою.
Справжнім піонером був Франсіску де Піна, португальський єзуїт, що прибув близько 1617 року — перший відомий європеєць, який досконало оволодів розмовною в'єтнамською. Де Піна розробляв систему романізації, але потонув у корабельній аварії 1625 року. Де Род, учень де Піни, успадкував і систематизував цю роботу.
Словник 1651 року
В'єтнамська (північна) має шість лексичних тонів. Де Род мав передати всі шість лише за допомогою латинських букв і діакритики: гострий наголос (´), grave (`), гачок (̉), тильда (~), точка знизу (.) — іноді в поєднанні. Перший тон (рівний) залишається немаркованим.
Чому у В'єтнамі — і не в Кореї чи Японії?
Японія заборонила християнство і вигнала місіонерів 1614 року, а 1639-го закрила порти й для португальських суден. У Кореї ж подібної спроби не було взагалі: католицтво дісталося півострова лише у 1780-х роках, а перші західні латинські транскрипції корейської належать до XIX століття. На той час Корея вже мала хангиль — абетку власного винаходу, — і місіонери просто взяли її, а не створювали власну латиницю. В'єтнам не мав аналога: чином був складним і нестандартизованим. Коли французька колоніальна адміністрація насаджувала куок-нги, у населення не було альтернативного письма.
Тонові діакритики: система, що вціліла
Система діакритик, яку Род створив для шести тонів, уживається й сьогодні майже без змін:
- Тон 1 (ngang — рівний): без знака — ma «привид»
- Тон 2 (huyền — спадний): гравіс — mà «але»
- Тон 3 (sắc — висхідний): акут — má «мати»
- Тон 4 (hỏi — спадно-висхідний): гачок — mả «могила»
- Тон 5 (ngã — переривчастий): тильда — mã «кінь»
- Тон 6 (nặng — важкий): крапка знизу — mạ «рисовий пагін»
Шість слів по одному складу кожне, зі зовсім різними значеннями — розрізняються лише знаками, надбудованими над однією голосною. Система витончена, але вимоглива до набору: одна в’єтнамська голосна може нести одразу два знаки (наприклад, ộ = циркумфлекс плюс крапка знизу), що завдавало величезних труднощів і раннім в’єтнамським друкарням, і розробникам клавіатур.
Іронія спадщини
Де Род був висланий з В'єтнаму 1645 року. Його словник 1651 року, виданий у Римі, став важливим раннім джерелом для системи письма, якою сьогодні користуються по всій країні. Місіонери розробляли куок-нги для християнських текстів; згодом його перебрали світське книговидання, націоналістична публіцистика, школа й державне управління.