Латгальська

Латгальська — східнобалтійський різновид Латгалії, католицького південного сходу Латвії, з писемною традицією, що сягає середини XVIII століття, і кодифікованим правописом, востаннє переглянутим 2007 року. Від стандартної латиської вона відрізняється низкою регулярних відповідностей — латиським ā та ē відповідають uo і ā (māte → muote, tēvs → tāvs), латиському /uo/ відповідає ū (koks → kūks, roka → rūka), латиському ie відповідає ī (viens → vīns), а коротке a переходить в o (galva → golva, labs → lobs) — а також значно потужнішим шаром польських, білоруських і російських запозичень, ніж у латиській. Палаталізація в ній набагато поширеніша, ніж у латиській, а сполука -ņs реалізується як африката, що дає guņs «вогонь» [ˈɡunʲt͡sʲ] і suņs «собака». Латвійське законодавство не визнає її окремою мовою, через що вона не має прав у шкільництві, хоча має газети, книговидання і Вікіпедію. Перепис 2011 року зафіксував 164 500 щоденних користувачів — близько 8,8 відсотка населення Латвії, — але передавання дітям слабке, і цей різновид зазвичай зараховують до вразливих.