Ідо

Ідо — сконструйована міжнародна допоміжна мова, що постала 1907 року як реформа есперанто й була ухвалена Делегацією з ухвалення міжнародної допоміжної мови на засіданні в Парижі; сама назва означає есперантською просто «нащадок». Її творці — насамперед французький логік Луї Кутюра та есперантист Луї де Бофрон — прагнули більшої природності та зручності для друку: літери з діакритикою ĉ ĝ ĥ ĵ ŝ ŭ було скасовано, обов'язкове узгодження прикметників і знахідний відмінок на -n усунуто, а багато коренів переобрано задля ширшої міжнародної впізнаваності. Граматика зберігає прозорі закінчення есперанто — іменники на -o, прикметники на -a, прислівники на -e, інфінітиви на -ar — з наголосом на передостанньому складі, окрім інфінітивів, де наголошується останній. Реформа гостро розколола рух есперанто, і ідо так і не витіснило свого попередника, але його безперервно підтримують відтоді й донині — нині це робить Uniono por la Linguo Internaciona Ido; оцінки коливаються приблизно від однієї до п'яти тисяч користувачів, є активна Вікіпедія.