Кашкайська

Кашкайська мова (Qašqāyī) — південноогузька тюркська мова, якою розмовляє кашкайська племінна конфедерація провінції Фарс на півдні центрального Ірану, зі значними групами мовців також у Бушері, Кохґілує-Боєр-Ахмеді, Ісфагані та Хузестані. Попри географічну ізоляцію від основного огузького осердя (Анатолія, Азербайджан, Туркменістан), генеалогічно вона найближча до азербайджанської — поділяючи огузький сингармонізм, аглютинативні відмінкові суфікси та особові закінчення — а не до турецької. Століття контакту з перською та лурською мовами спричинили великі іранські лексичні запозичення та деякі кальки в моделях підрядності (Csató 2005). Кашкайці залишаються частково кочовим народом, здійснюючи одну з найбільших уцілілих у світі далеких сезонних міграцій (ilraah) між літніми пасовищами на нагір'ях Загросу та зимовими стійбищами в південних низовинах. Кодифікованого стандартного правопису не існує; у публікаціях використовується персько-арабське письмо, а в наукових працях — латиниця.