Оскська мова

Оскська була основною сабельською (італійською) мовою самнітів і Кампанії, якою розмовляли на центрально-південних територіях Італії приблизно з V століття до н. е. до I століття н. е., коли її витіснила латина внаслідок Союзницької війни (91–87 рр. до н. е.) та романізації Італії в августівську добу. Вона є сестринською до умбрської та південнопіценської мов і дальшою родичкою латини. Корпус фрагментарний — він охоплює довгу бронзову Tabula Bantina, Cippus Abellanus, Аньйонську табличку та кілька сотень коротших написів і dipinti, зокрема прикметне скупчення помпейських передвиборчих оголошень eituns і графіті, похованих Везувієм у 79 р. н. е. Оскською зазвичай писали справа наліво місцевим алфавітом, похідним від етруського (з пізнішими спробами використання грецького алфавіту на півдні та латинського алфавіту в пізній період), і вона виявляє кілька внутрішньоіталійських новацій, що відрізняють її від латини, зокрема збереження праіндоєвропейського *kʷ як p (пор. оскське pis «хто» проти латинського quis) та вражаючу систему з п'яти голосних із фонематичною довготою голосних, що позначається подвоєнням.