Волапюк

Волапюк — це штучна міжнародна допоміжна мова, створена у 1879-1880 роках німецьким католицьким священником Йоганном Мартіном Шлеєром. Це була перша штучна мова, що здобула значне міжнародне коло прихильників — на піку в 1889 році існувало понад 200 товариств волапюка та близько 25 журналів, — проте швидкі внутрішні чвари щодо реформи, а також поява есперанто (1887), яке виявилося простішим і політично інклюзивнішим, спричинили її майже повний занепад уже до 1890-х років. Волапюк вирізняється вкрай схематичною аглютинативною морфологією, чотирма відмінками та багатою на умлаути лексикою, утвореною від англійських коренів, спотворених правилами конструювання Шлеєра. Реформа «Волапюк Віфік» (Volapük Vifik, «швидкий волапюк») Арі де Йонга 1931 року створила сучасний стандарт, яким сьогодні активно послуговуються близько 20-30 осіб.