Домарі

Домарі — індоарійська мова домів, мандрівних громад, розпорошених від Туреччини й Кавказу через Левант до Єгипту та Ірану; вона радше далека родичка ромської, ніж її предок, адже обидві групи покинули Індію окремо. Єдиний докладно описаний різновид — єрусалимський діалект, зафіксований Яроном Матрасом у 1990-х роках, де успадковане індійське ядро (pani «вода», xast «рука», kuri «дім») збереглося всередині граматики, наскрізь просякнутої палестинською арабською: сполучники, прийменники, числівники понад п'ять і більшість модальних допоміжних дієслів запозичені цілком. Іменники зберігають індійські відмінкові закінчення, тоді як дієслова вільно беруть показники аспекту й модальності арабського походження, що робить домарі однією з найсильніше перебудованих контактом індоарійських систем із зафіксованих. Вона не має стандартного правопису і записується — якщо взагалі записується — латинською транскрипцією, зрідка арабським чи єврейським письмом; дієслова наводяться тут у вигляді голих коренів — у формі, вживаній у словнику Матраса. ЮНЕСКО зараховує домарі до мов у тяжкій небезпеці: в Єрусалимі нею ще розмовляє менш ніж 200 осіб, а більшість із приблизно 1200 членів громади тепер зростає, розмовляючи арабською.